Позначення семантики градації ознаки в сучасній турецькій мові

Abstract

Мета статті полягає в дослідженні турецького прикметника з погляду комплексного й системного опису сукупності засобів, що слугують для позначення семантики градації ознаки. Під час написання статті було проаналізовано праці українських тюркологів і представників різних граматичних шкіл у Туреччині й у країнах Європи, у фокусі яких перебуває прикметник. Визначено, що більшість праць присвячена окремим особливостям структури чи функціонування прикметника в сучасній турецькій мові. Засоби позначення інтенсивності вияву ознаки, передусім ті, що мають так звану “зменшувальну” або “зменшувально-пестливу” (за іншою термінологією, демінутивну) семантику, особливо словотворчі афікси, що реалізують таке значення, також були предметом дослідження вчених. Водночас ми не зафіксували жодної праці, де йшлося б про цілісний опис мовних (граматичних, словотворчих) засобів як системи, що слугує для позначення семантики градації ознаки. У пропонованій статті здійснено такий системний опис названих засобів і визначено особливості їхньої взаємодії всередині цієї системи. Проаналізовано загальні проблеми кваліфікації прикметника як частини турецької мови й диференціації його лексико- семантичних розрядів. Описано ступені порівняння прикметників, форми інтенсива прикметника, поліфункціональний афікс -ca/ -ce, словотворчі афікси з демінутивною й аугментативною семантикою, парні слова (лексичні повтори) й синтаксичні моделі реалізації семантики градації ознаки. Методологічною передумовою дослідження є функціонально-семантичний підхід.