Abstract:
Статтю присвячено дослідженню вербалізації концепту батьківщина / motherland в
українській та англійських мовах. З огляду на трагічні події в Україні та соціополітичні ситуації в
Британії, поняття Батьківщини набуває особливого резонансу, що і визначило актуальність цього
дослідження. Описано теоретичні засади дослідження концепту батьківщина та motherland;
розкрито сутність концепту у філософському осмисленні; проаналізовано згаданий концепт у
мовах, що досліджуються, з діахронічної та синхронічної перспектив. В українській етносвідомості
концепт батьківщина асоціюється з домівкою, родиною і викликає теплі почуття, хоча ілюзії ідеалу
вже відсутні. Британська homeland дещо інша: багата історія часто викликає почуття гордості,
однак багато уваги приділяється проблемам, наприклад, відсутність єдності. Спільними основними
когнітивно-інваріантними архетипними константами обидвох народів як нащадків індоєвропейців
є: доброзичливість, патріотизм, гостинність, успішність. У процесі історико-культурного розвитку
кожного етносу ці константи набули відмінних варіантних профілей: раціональна доброта
характерною є для англійців, тимчасом відверта, щира – для українців; абстрагованість у вираженні
почуттів до рідної країни – для англійців та близько-інтимне ставлення до Батьківщини – для
українців; відчуття національної переваги над іншими народами – як стереотип англійців та
зацікавлене ставлення до іноземців як стереотип українців. Лінгвокультурний концепт батьківщина
дослідники класифікують як абстрактний, загальнолюдський, однак, як показує глибша його
реконструкція, він має яскраво виражене етнокультурне маркування.
