dc.description.abstract |
У статті описано структуру та засоби вербалізації одного з базових концептів в індивідуально-
авторській концептуальній картині світу Мирослава Дочинця – концепту слово. Доведено, що
наскрізний культурний концепт у творчості письменника пов’язаний із духовною сферою, із
вірою й моральністю людини. Він доволі частотний, зокрема в інтертекстемах – заголовках творів
та їхніх епіграфах. Описано складники ядерної, приядерної та периферійної зон концептополя,
що актуалізують поняттєвий, образний і ціннісний компоненти в структурі концепту слово.
Визначено тривимірність слова у творах Мирослава Дочинця: містичне – креативне – дуалістичне,
що метафорично вербалізовано у власне метафорах, порівняннях, персоніфікаціях, епітетах.
Наведені в статті мікроконтексти з творів письменника-мислителя виразно засвідчують залучення
до концепту компонентів морально-етичного й ментального планів, пов’язаних із реалізацією
дихтомій своє – чуже, добро – зло, правда – брехня, з ототожненням слова з людиною, з її
народом. З’ясовано, що це виходить за межі тлумачення цього концепту, вербалізованого в
тлумачних словниках української мови, і засвідчує його оригінальність у когнітивному континуумі, його глибоке філософське підґрунтя, втаємничену сутність і архетипний характер, що зумовлено
тяжінням письменника до фольклорного, християнського сприйняття довкілля.
Опис вербалізованого концепту, по-перше, може бути корисним для укладання семантичного
словника української мови і розширення словника мови творчих особистостей України другої
половини ХХ – початку ХХІ століття; по-друге, може стати в пригоді в процесі вивчення
української мови як іноземної, тому що продукує ілюстративний матеріал для пізнання глибинних
смислів національної концептосфери. |
en_US |