Abstract:
У статті проаналізовано погляди дослідників щодо механізмів фіксації китайською мовою
базових понять темпоральної системи та класифікації окремих фрагментів реалізації темпоральних
відношень у сучасній китайській мові. Розглянуто співвіднесені поняттєві й граматичні категорії
“часу” й “темпоральності” в контексті мовної картини світу китайців, зважаючи на концепції
циклічного та лінійного часу. Дослідження виявило, що обидва підходи до сприйняття часу
впливають на структурні й семантичні особливості китайської мови, відображаючи глибокі
культурні уявлення про час і його роль у житті людей. Значну увага приділено мовним елементам,
що відображають лінійну модель часу, яка поділяється на рух по горизонтальній і вертикальній
осях. Виникнення протиріч у сприйнятті часу на горизонтальній осі, спричинених наявністю
різних моделей часу, підкреслює необхідність подальших досліджень. Запропоновано розглянути
антропоцентричну модель “передньозадньої” організації руху часу та співвіднести її з лінійною
моделлю руху по горизонтальній осі, щоб на конкретних мовних прикладах визначити рівень
представленості кожної моделі в темпоральній площині сучасної китайської мови.
Аналіз засвідчує необхідність фундаментального вивчення категорії темпоральності в
українському китаєзнавстві та чіткого визначення засобів і способів її реалізації. Підкреслено, що
темпоральність у китайській мові багатогранна, тісно пов’язана з культурними й когнітивними аспектами граматичною категорією, вивчення якої сприятиме кращому розумінню не лише
китайської мови, але й культурних уявлень і когнітивних процесів носіїв мови.
