The category of temporality in the modern Chinese language: linguocultural aspect

Abstract

У статті проаналізовано погляди дослідників щодо механізмів фіксації китайською мовою базових понять темпоральної системи та класифікації окремих фрагментів реалізації темпоральних відношень у сучасній китайській мові. Розглянуто співвіднесені поняттєві й граматичні категорії “часу” й “темпоральності” в контексті мовної картини світу китайців, зважаючи на концепції циклічного та лінійного часу. Дослідження виявило, що обидва підходи до сприйняття часу впливають на структурні й семантичні особливості китайської мови, відображаючи глибокі культурні уявлення про час і його роль у житті людей. Значну увага приділено мовним елементам, що відображають лінійну модель часу, яка поділяється на рух по горизонтальній і вертикальній осях. Виникнення протиріч у сприйнятті часу на горизонтальній осі, спричинених наявністю різних моделей часу, підкреслює необхідність подальших досліджень. Запропоновано розглянути антропоцентричну модель “передньозадньої” організації руху часу та співвіднести її з лінійною моделлю руху по горизонтальній осі, щоб на конкретних мовних прикладах визначити рівень представленості кожної моделі в темпоральній площині сучасної китайської мови. Аналіз засвідчує необхідність фундаментального вивчення категорії темпоральності в українському китаєзнавстві та чіткого визначення засобів і способів її реалізації. Підкреслено, що темпоральність у китайській мові багатогранна, тісно пов’язана з культурними й когнітивними аспектами граматичною категорією, вивчення якої сприятиме кращому розумінню не лише китайської мови, але й культурних уявлень і когнітивних процесів носіїв мови.