Abstract:
У статті виокремлено типи адресатів, які є активними учасниками діалогу й полілогу, де має місце глузування / кепкування, визначено характерні риси для кожного типу адресата, на основі яких було виділено ці типи. Установлено, що присутність “когось третього” справляє інтенсифікаційний ефект на ілокутивну силу мовленнєвого
акту (глузування / кепкування) і, у разі неправильної інтерпретації такого висловлення істинним адресатом, веде до “втрати обличчя” останнім. У комунікації, де має місце глузлива інтеракція, виявлено чотири типи адресата: а) прямий адресат – це іcтинний адресат, до якого нападник звертaється нaпряму; б) квазіадресат – це адресат, до якого мовленнєвий акт глузування / кепкування адресується експліцитно, насправді повідомлення інтендується мета адресату; в) метаадресат – це істинний aдресaт, до якого aдресант із певних причин прямо не звертається, хоча мовленнєвий акт глузування / кепкування адресується саме йому; г) слухач – це непрямий адресат, який є отримувачем мовленнєвого акту глузування / кепкування разом з істинним адресатом. Однак, на відміну від істинного адресата, слухачеві призначається мовленнєвий акт інформативу, який інформує його, що глузують з адресата-жертви. Істинний адресат завжди є жертвою глузування / кепкування і в глузливій комунікації виступає прямим адресатом або метаадресатом.
