Abstract:
У статті досліджено мотив утечі в романі сучасного українського письменника Ярослава Мельника «Далекий простір». На підставі ознайомлення з критичною літературою виявлено гібридний характер жанрової дефініції
твору: роман-антиутопія з ознаками науково-фантастичного, алегоричного, авантюрного, психологічного, містично-фантазійного роману, роман-трилеру. Його інтертекстуальний простір охоплює твори Рея Бредбері, Кена Кізі,
Джорджа Орвела, В. Винниченка, Г. Сковороди, також В. Домонтовича, М. Хвильового. Вказано, що своїм корінням сюжетна колізія метамодерністського роману Я. Мельника сягає біблійної історії про вигнання з раю Адама та Єви.
Художня візія простору втілена в романі у трьох локаціях: мегаполісу (країна сліпих людей), Прозорої Плями (табір повстанців), Тихого Куточка (елітарного селища зрячих), звідки персонаж утікає в пошуках гармонійного універ суму — далекого простору. Три втечі Габра — це й три жінки, кожна по-своєму, в процесі розповіді стають близькі
головному персонажеві. В образі головного персонажа письменник показує людину, яка змагається з несприятливими обставинами за право бути щасливим, жити приватним життя, навіть бути маргіналом, не заангажованим у
суспільно-політичні течії. Водночас нерішучість, сумніви в доцільності своїх активних дій, призводять до того, що зазвичай його проблеми вирішують інші люди.
