Мікротопоніміка Білоцерківщини в етнолінгвістичному аспекті

Abstract

У статті вперше проаналізовано мікротопоніміку Білоцерківщини з погляду відображення в ній національно-культурного досвіду народу, його цінностей, вірувань, промислів, уподобань, важливих історичних подій і видатних діячів регіону. Визначено номінативну специфіку мікротопонімів на тлі іншої онімної лексики, обґрунтовано доцільність вивчення їх саме крізь призму етнолінгвістики. Дослідження виконано на основі опитування мешканців регіону, методів етимологійного, структурного й культурно-історичного аналізу. Автори презентували новаторську класифікацію мікротопонімів за ступенем вияву в них культурної конотації, яку можна буде застосувати для аналізу онімного матеріалу інших регіонів. У класифікації виділено нейтральні, культурно марковані, культурно завуальовані та культурно чужорідні назви. Установлено, що культурну конотацію найширше репрезентують мікроойконіми, дещо рідше – мікрохороніми, мікроороніми та мікрогідроніми. Виконавці дослідження висновують, що, попри територіально обмежене функціювання, мікротопоніми є важливими компонентами культурного розвитку народу, оскільки відображають не лише зовнішні ознаки позначуваних об’єктів, а й пов’язаний із ними гідний досвід боротьби, розбудови, розвитку промислів, культивують серед сучасників цінності волі, праці, освіти, культури пошанування померлих. Рекомендовано мовцям надавати перевагу культурно маркованим онімам, усвідомлено побудованим на національно-патріотичних засадах, уникати культурно чужорідних мікротопонімів.