Abstract:
У статті здійснено контрастивний аналіз лексичної варіативності усного французького
мовлення в трьох основних франкомовних регіонах Європи – Франції, Бельгії та Швейцарії.
Дослідження зосереджене на виявленні та інтерпретації лексичних одиниць, що використовуються
в щоденній комунікації, з особливим акцентом на варіативність, зумовлену регіональними,
соціальними та культурними чинниками. У центрі уваги перебувають приклади повсякденної
лексики: номінації мобільного телефону, слова на позначення грошей і лексеми, які відображають
елементи локального культурного досвіду. Розглянуто функціонування цих одиниць у межах
розмовного, часто фамільярного або субстандартного регістру мовлення, а також їхня роль у
процесах ідентифікації мовців із певною спільнотою.
Методологія дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі мовних явищ у різних
соціокультурних контекстах, що дало змогу виокремити як спільні риси (на кшталт циркуляції спільних запозичень і франофонної взаємодії), так і специфічні для окремих регіонів мовні інновації
(збереження архаїчних форм, виникнення новотворів). Крім аналізу автентичних мовних даних,
дослідження спирається на корпус вторинних джерел – праці з франкомовної соціолінгвістики,
діалектології, звіти Організації міжнародної франкофонії (OIF), а також аналітичні матеріали,
присвячені мовній політиці в Бельгії, Швейцарії та Франції.
Отримані результати дозволяють розглядати лексичну варіативність не як загрозу нормі, а як
вияв життєвої сили мови, що динамічно адаптується до потреб комунікантів. Такі відмінності
є не лише носіями регіональної ідентичності, а й індикаторами соціального позиціонування,
комунікативної стратегії та належності до певних груп. Таким чином, багатоманітність лексичних
варіантів у межах франкомовної Європи засвідчує функціональне багатство французької мови та
її здатність зберігати внутрішню єдність у межах плюралізму мовленнєвих практик.
