Le français parlé contemporain à travers la francophonie: étude contrastive

Abstract

У статті здійснено контрастивний аналіз лексичної варіативності усного французького мовлення в трьох основних франкомовних регіонах Європи – Франції, Бельгії та Швейцарії. Дослідження зосереджене на виявленні та інтерпретації лексичних одиниць, що використовуються в щоденній комунікації, з особливим акцентом на варіативність, зумовлену регіональними, соціальними та культурними чинниками. У центрі уваги перебувають приклади повсякденної лексики: номінації мобільного телефону, слова на позначення грошей і лексеми, які відображають елементи локального культурного досвіду. Розглянуто функціонування цих одиниць у межах розмовного, часто фамільярного або субстандартного регістру мовлення, а також їхня роль у процесах ідентифікації мовців із певною спільнотою. Методологія дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі мовних явищ у різних соціокультурних контекстах, що дало змогу виокремити як спільні риси (на кшталт циркуляції спільних запозичень і франофонної взаємодії), так і специфічні для окремих регіонів мовні інновації (збереження архаїчних форм, виникнення новотворів). Крім аналізу автентичних мовних даних, дослідження спирається на корпус вторинних джерел – праці з франкомовної соціолінгвістики, діалектології, звіти Організації міжнародної франкофонії (OIF), а також аналітичні матеріали, присвячені мовній політиці в Бельгії, Швейцарії та Франції. Отримані результати дозволяють розглядати лексичну варіативність не як загрозу нормі, а як вияв життєвої сили мови, що динамічно адаптується до потреб комунікантів. Такі відмінності є не лише носіями регіональної ідентичності, а й індикаторами соціального позиціонування, комунікативної стратегії та належності до певних груп. Таким чином, багатоманітність лексичних варіантів у межах франкомовної Європи засвідчує функціональне багатство французької мови та її здатність зберігати внутрішню єдність у межах плюралізму мовленнєвих практик.