Abstract:
У статті з’ясовано поняття неологізм та неофразеологізм (неофразема), проаналізовано нові
фразеологічні одиниці російсько-української війни за такими ознаками: способом творення,
структурою та стилістичними функціями. Обґрунтовано та проілюстровано прикладами вживань
із медіадискурсу новостворені та модифіковані неофраземи російсько-української війни, визначено
їх роль у системі мови та функції в мовленні українців. Спостереження над мовою медіа доводить,
що фразеологічна системи української мови активно відображає всі зміни, пов’язані з новими
реаліями повномасштабної російської агресії проти України. У статті доведено, що неофраземи
аналізованого періоду характеризуються новизною форми і змісту, стилістичною виразністю,
образністю, емоційністю. Багато з них постають шляхом переосмислення вільних словосполучень,
їх детермінологізації, метафоризації та метонімізації. З’ясовано, що серед неофразем помітне
місце посідають стійкі словосполучення, до складу яких входять топоніми-ойконіми (назви
міст), топоніми-хороніми (назви країн) та відтопонімні прикметники. Зроблено висновок, що
фразеологічна система сучасної української мови швидко реагує на події в суспільно-політичному
житті країни, зокрема події російсько-української війни. Це підкреслює думку про те, що мова
українських медіа перебуває в постійному розвитку, поповнюючи фразеологічний склад сучасної української мови. Нові фразеологічні одиниці відбивають сьогодення, а їхня поява спричинена як
подіями російсько-української війни, так і подіями у світі. Аналізовані неофраземи засвідчують
не лише творчий потенціал українців, їхню здатність засобами мови реагувати на воєнні події, а й
відображають гнучкість і адаптивність української мови, її можливість бути засобом комунікації в
постійно змінюваних умовах спілкування.
