Abstract:
У статті систематизовано наявну інформацію про історію розвитку українського й зарубіжного
термінознавства і термінології. Проаналізовано як сучасні, так і давніші праці з історії термінознавства.
Детально розглянуто й охарактеризовано основні етапи розвитку українського термінознавства:
початковий (донауковий) період; етап формування національної наукової мови та термінології; період
інтенсивного розвитку у 1920-х – на початку 1930-х років; період занепаду та русифікації українського
термінологічного простору; сучасний етап. Окремо відзначено вагомий внесок української діаспори в
розвиток термінознавства в періоди обмежень наукової діяльності в Україні. У статті також розглянуто
історію зарубіжного термінознавства та запропоновано його періодизацію, яка охоплює: початковий
період (з давніх часів до XVII–XVIII століть); етап збагачення термінологій, спроби їх систематизації
та нормування; зародження сучасного термінознавства; новітній етап, що пов’язаний зі становленням
термінознавства як самостійної науки у ХХ столітті. Особливу увагу приділено сучасному стану
українського та зарубіжного термінознавства. Окреслено основні напрями розвитку: комунікативний,
семіотичний і когнітивний підходи, історіографічний аналіз, стандартизація та уніфікація термінів.
Докладно розглянуто проблеми термінографії, стандартизації й нормалізації термінології. Досліджено
поняття термінології та терміносистеми в контексті сучасного мовознавства. Увагу приділено
розвитку окремих національних терміносистем, зокрема чеської, словацької, австрійської, французької,
ірландської, ісландської, латиської, литовської, малайської та івриту. У статті окреслено перспективи
подальших досліджень, зокрема у напрямах міждисциплінарного аналізу, цифрової термінографії й
удосконалення механізмів міжнародної стандартизації термінів.
