Короткий опис(реферат):
Актуальність обраної теми зумовлена низкою теоретичних та практичних
чинників. По-перше, італійська мова вирізняється надзвичайною продуктивністю та
семантичною насиченістю своїх неофіційних антропонімів та форм звертань.
Прізвиська, утворені за допомогою суфіксації (-ino, -etto, -accio, -one), а також
вокативи, як caro amico, signora mia або фамільярне amore, виконують функцію не
просто позначення особи, а й передачі ставлення мовця (від любові та дружньої
фамільярності до іронії та зневаги) та соціального контексту спілкування.