Передача італійських експресивно-конотативних антропонімів, прізвиськ і звертань в українському перекладі

Abstract

Актуальність обраної теми зумовлена низкою теоретичних та практичних чинників. По-перше, італійська мова вирізняється надзвичайною продуктивністю та семантичною насиченістю своїх неофіційних антропонімів та форм звертань. Прізвиська, утворені за допомогою суфіксації (-ino, -etto, -accio, -one), а також вокативи, як caro amico, signora mia або фамільярне amore, виконують функцію не просто позначення особи, а й передачі ставлення мовця (від любові та дружньої фамільярності до іронії та зневаги) та соціального контексту спілкування.