Короткий опис(реферат):
Італійська та українська мовні картини світу сформувалися під впливом
відмінних історичних, соціальних і культурних чинників. Тому під час
міжкультурної взаємодії між українськими та італійськими комунікантами виникає
значна кількість лакун - назв реалій, культурно маркованих одиниць, концептів,
традицій, соціальних інститутів, поведінкових моделей тощо. Ці елементи
потребують адекватних перекладацьких рішень, здатних забезпечити точне
відтворення культурного змісту в умовах різнорівневих культурних розбіжностей.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що соціокультурні лакуни є однією
з найбільш проблемних категорій у міжмовній комунікації, оскільки їхнє
відтворення виходить за межі лексико-семантичної відповідності та торкається
глибинних рівнів культурного досвіду. Для перекладача важливо не лише передати
зміст незнайомої культурної одиниці, а й зберегти її прагматичний потенціал,
функціональне призначення, культурні конотації. Незважаючи на наявність
значної кількості досліджень лакунології та перекладацьких трансформацій,
питання засобів відтворення саме італійських та українських соціокультурних
лакун у двосторонньому міжкультурному просторі досліджене недостатньо повно.
Це зумовлює потребу в комплексному аналізі феномену лакун у перекладі між
італійською та українською мовами з урахуванням сучасних лінгвістичних
підходів та комунікативно-прагматичних чинників.
