Abstract:
Кінець XIX століття є дійсно визначним моментом в історії Китаю, однак, саме цей період часу залишається малодослідженим в українському сходознавчому дискурсі. Тож актуальність нашої роботи полягає в необхідності дослідити унікальну за своїм наповненням форму пекінського діалекту – пекінський діалект кінця XIX – початку XX століття. На прикладі роману Лао Ше «Під пурпурними стягами» ми зможемо не тільки виділити характерні лексичні особливості тогочасного пекінського діалекту, але й дослідити його наповненість унікальними етнолінгвістичними реаліями.
Звичайно, для настільки ретельного опису тогочасних реалій життя китайського суспільства, автор використовував багато специфічної, іноді безеквівалентної лексики, властивій часу дії роману. Крім того, не можна не зважати на етнічну приналежність автора. Бувши маньчжуром, він заклав всередину своєї праці цілий словник маньчжурської лексики, властивої пекінській знаменній аристократії кінця XIX століття.
