Abstract:
Концепт душі є одним із ключових у філософських, релігійних і культурних системах різних народів, зокрема в синотибетському лінгвокультурному просторі, де він набуває унікальних рис через поєднання даоських, буддійських і шаманських уявлень. У сучасній китайській мові концепт "Хунь" (魂), що традиційно перекладається як "душа" або "дух", відіграє важливу роль у вербалізації духовного досвіду, відображаючи як історичні, так і сучасні уявлення про людську природу та її зв’язок із космосом. Оповідання Таши Дава "Душа, що прив’язана на шкіряному шнурку" є яскравим прикладом сучасної літератури, яка інтегрує традиційні тибетські уявлення про душу з загальнокитайською мовною та культурною парадигмою. Дослідження вербалізації концепту "Хунь" у цьому творі дозволяє не лише розкрити лінгвокультурні особливості сучасної китайської мови, а й поглибити розуміння міжкультурної взаємодії в літературі та філології. Актуальність теми зумовлена необхідністю осмислення еволюції традиційних концептів у сучасному глобалізованому світі, а також браком комплексних лінгвокогнітивних досліджень, присвячених вербалізації концепту "Хунь" у сучасній китайській літературі.
