Abstract:
У статті визначено теоретико-методологічне підґрунтя дослідження парадоксальності в сучасному англомовному поетичному дискурсі. Парадоксальність вивчається у багатовимірній перспективі з позицій когнітивної поетики, мультимодальної когнітивної поетики, когнітивної семіотики та мобільної стилістики. Встановлено, що в результаті культурно -історичного розвитку людства на тлі змін видів художньої свідомості й типів поетичного мислення парадоксальність постає когнітивно-дискурсивною категорією. Остання включає мисленнєві процеси й текстові
перетворення, взаємодія яких дозволяє повністю змінювати смисл поетичних форм. За принципом конструювання розмитих категорій змодельовано категорію парадоксальності як єдність форми і змісту. Виявлено, що зміст структурований низкою категоріальних ознак, а форма представлена парадоксальними поетичними формами. Побудовано семіопоетичну модель поетичної комунікації, у якій генеруються парадоксальні смисли. Специфіку формування парадоксальності в сучасному англомовному поетичному дискурсі пояснено з огляду на мобільність її меж.
