Короткий опис(реферат):
Статтю спрямовано на окреслення мультимодального формату сучасного англомовного поетичного дискурсу. Поетичний дискурс визначається як розумово-мовленнєва діяльність, що охоплює процес і результат – поетичний текст (фрагмент поетичного дискурсу), зорієнтована на поетичну комунікацію між адресатом та адресантом. Така комунікація відбувається на перетині різних модусів, а саме: вербального, візуального, авдіального та авдіально-візуального. Під модусами розуміються семіотичні ресурси, задіяні в конструюванні розмаїття форм у сучасному
англомовному поетичному дискурсі. Візуальні, або графічні, елементи беруть участь у мультимодальному конструюванні смислів у поетичних текстах, які супроводжуються ілюстраціями. Авдіальні семіотичні ресурси залучаються в розгортання поетичного дискурсу в результаті переосмислення акустичного середовища відеоігор, гомону вулиць або ритму і розміру сучасних жанрів музики. Симбіоз візуального та авдіального модусів виявляється у відеороликах, створених за мотивами поетичного дискурсу або у сценічних читаннях поетичних текстів. У статті розмежовуються дигімодерністський та метамодерністський різновиди сучасного англомовного поетичного дис- курсу, що характеризуються жанровою гібридністю і парадоксальністю. Дигімодерністський поетичний дискурс є
втіленням цифрового тексто- та дискурсотворення, що ґрунтується на засадах «естетики» інтенційного запозичення, плагіату та штампування і конструюється за допомогою некреативних технік «копіювання-вставки» та «пошуку-компіляції». Специфіка породження такого типу дискурсу передбачає застосування цифрових технологій і його розгортання у віртуальному просторі, тобто мережі Інтернет. Квінтесенція метамодернізму полягає в постійній рухомості, динаміці художніх форм, включаючи поетичні, між наївним модерністським ентузіазмом, прагненням до нескінченного експерименту і цинічною постмодерністською іронією, що увиразнюється в напруженому маятникоподібному коливанні між гетерогенними формами вербального та невербального мистецтва.
