Abstract:
Статтю присвячено огляду основних ідей і концепцій екопоетики, яка виникла внаслідок наповнення традиційних і новітніх поетологічних студій новим екологічним змістом у контексті екологічної культури та екологічного мислення. З‘явилися нові дослідницькі (екопоетика, лінгвоекопоетика, екологічне літературознавство) та художні (екопоезія, поезія природи, поезія навколишнього середовища, зелена поезія) різновиди, напрями та жанри, які об‘єднано парасольковою назвою «екопоетика». У статті виділено три аспекти дослідження в межах екопоетики: літературознавчий, культурологічний та лінгвопоетологічний. У той час як
літературознавство переважно спрямоване на екокритичний аналіз різножанрових художніх творів, а культурологія розглядає екопоетику з позицій взаємодії культури і природи з метою формування екологічної свідомості людства, лінгвопоетика передбачає, зокрема, встановлення широкої палітри екологічно навантажених текстових елементів, що втілюють систему екоконцептів та екомотивів, характерних для різних лінгвокультур.
