У статті розглянуто явище мімезису, яке набуває своєї специфіки в малій прозі
Вірджинії Вулф як художнє зображення примарного у трьох його вимірах − умовно реальному, фантазійно-віртуальному і матеріально-віртуальному, що сукупно створюють ефект стереоскопічного бачення, одночасно слугуючи одним з прийомів гри з читачем.
