Abstract:
Розглядаються найуживаніші в публіцистичному дискурсі риторичні фігури, зокрема схеми, побудовані наповторі, які справляють сильне емоційне враження на аудиторію і дозволяють оратору досягати бажаного впливу. Доведено, що розподіл риторичних фігур на схеми і тропи (за Дж. Н. Лічем) стає надійним інструментом у роботі перекладача. Схеми як актуалізовані закономірності на рівні форми можна побачити й розпізнати навіть у тексті, написаному незнайомою мовою, тоді як тропи – актуалізовані відхилення на рівні змісту – потребують розуміння і осягнення. Перекладацькі труднощі у передаванні схем і тропів суттєво відрізняються між собою. Матеріалом для аналізу служать уривки з найвідоміших публічних виступів славетних політичних діячів та їхні українські переклади. Автори планують продовжити дослідження перекладацьких тактик відтворення тропів у публіцистичному дискурсі
