Abstract:
У статті з’ясовано статус та місце невербальних засобів експлікації заперечення в системі репрезентантів категорії заперечення, установлено відмінності невербального заперечення від вербального, доведено вузькоспеціалізований, периферійний характер невербальних засобів негації. Об’єктом
дослідження послужили типові для українського лінгвокультурного просто-
ру жести, міміка та рухи тіла, якими мовці передають сигнали, співвідносні
із заперечним змістом. Схарактеризовано їхнє функціональне навантаження
та особливості застосування в різних комунікативних ситуаціях, визначено
типи комунікативних актів, які українці найчастіше реалізують за допомогою
заперечних жестів, міміки та рухів тіла. Обґрунтовано висновок про тісну
взаємодію вербальних і невербальних засобів вираження заперечення, уста-
новлено основні принципи їхнього функціонального перетину, відзначено
тенденцію до відображення невербальних засобів вираження заперечного
значення у вербальних та поодинокі випадки впливу мовних експлікантів за-
перечення на позамовні.
