Abstract:
Статтю присвячено проблемі доцільності використання експресивних компонентів
у сучасному українськомовному науковому дискурсі. Обґрунтовано релевантність
експресивності для наукового викладу, наголошено на її кореляції з принципами зрозумілості та об’єктивності. Визначено найефективніші засоби української мови, які формують впевнене й захопливе наукове мовлення, не порушуючи його стильової однорідності. Проаналізовано поширені помилки авторів у намаганні експресивізувати власне мовлення. Подано теоретичні й практичні рекомендації щодо вибору засобів увиразнення відповідно до обраного підстилю мовлення (власне-наукового, науково-навчального та науково- популярного).
