Короткий опис(реферат):
У статті представлено історіографію питання про термінологічну сутність одиниць фразеології
та дискусію навколо розроблення оптимальної їх класифікації, яка точилася в середовищі
представників історико-етимологічної, системно-структурної і функційно-прагматичної /
параметричної парадигм. Систематизовано результати пошуків у царині фразеології крізь призму
історико-етимологічних напрацювань і зроблено висновок, що зусилля вчених були спрямовані на
реконструкцію походження її одиниць. Наведено аргументи на користь універсального характеру
класифікації стійких сполук, розробленої Л. Г. Скрипник у рамках уже системно-структурного
синтаксису, де за основу було запропоновано їхню диференціацію за моделями словосполучень і за
моделями речень різних типів. Водночас, окрему увагу зосереджено на концепції Н. М. Амосової,
викладеної в праці, присвяченій вивченню основ англійської фразеології, де авторка обстоювала
важливу роль контексту для граматичного поєднання слів у стійкий вислів конкретної мови,
зокрема англійської, у якій ступінь автономії слова є набагато вищим за інші мови у зв’язку з її аналітизмом. Стисло схарактеризовано передумови для зміщення акцентів у фразеологічних
студіях на функційно-параметричний підхід, у результаті застосування якого був утверджений
широкий погляд на сутність фразеологізмів на основі двох критеріїв: критерію їх відтворюваності
й критерію багатослівності.
Зроблено підсумок у дискусії навколо вибору оптимального терміна на позначення об’єкта
фразеології в широкому смислі й науково обґрунтовано, що таким поліфункційним гіперонімом є
термін фразеологізм та його повний семантичний еквівалент – фразема, утворений за аналогією до
лінгвістичних термінів з -емним компонентом.
Докладно розглянуто еволюцію терміна “фразема” в умовах становлення нової когнітивно дискурсивної фразеології, де в його наукову дефініцію закладено поняття фразеосеміозису.
Доведено і продемонстровано на конкретному прикладі фраземи англійської мови з квантитативним
компонентом baker’s dozen – “пекарева (пекарська) дюжина (13)”, що результатом цього процесу є
фразема як знак вторинної номінації, у внутрішній формі якої закодовані ознаки, що концентрують
у стійкій формі ціннісно-образні смисли національного світосприйняття й етноунікальні
особливості народного життя й народного духу, вербалізовані за законами лексико-семантичної
і граматичної систем кожної мови й легко відтворювані у свідомості носїів цієї мови у вигляді
готових сполучень.