Abstract:
У статті розтлумачено термінопоняття “перекладацька пам’ять” і визначено як комп’ютерні
бази даних, де представлено як сегменти текстів різних дискурсів L1, так і еквіваленти цих
сегментів L2. Окреслено основні види перекладацької пам’яті: автоматизований переклад,
машинний переклад, паралельний корпусний інструментарій. Автоматизований переклад – це
процес виконання перекладу тексту L1 для отримання L2 шляхом використання спеціалізованого
комп’ютерного забезпечення. У такий спосіб людський фактор відіграє одну з важливих місій у
процесі виконання автоматизованого перекладу, адже текст L1 піддається трьом видам обробки –
до, інтер- і післяредагуванню. Машинний переклад розглянуто вузько як процес перекладу
тексту з L1 на L2, що відбувається за допомогою комп’ютера повністю і / або частково, а також
у широкому значенні – як галузь наукових досліджень лінгвістики, математики і кібернетики,
яка має на меті побудувати систему, що реалізує машинний переклад у вузькому значенні цього
поняття. Паралельний корпусний інструментарій – база даних із набором текстів L1 і L2, де
міститься значна кількість текстів різних дискурсів, проблематики, тематики. Окрім цього,
увагу звернено на корпусний інструментарій OPUS як один із видів перекладацької пам’яті,
що забезпечує ефективність процесу інтелектуального перекладу і на сьогодні є безкоштовною
корпусною системою у відкритому доступі, яка містить корпуси текстів від L1 і L2 до L3…
Ln із різних інтернет-ресурсів і постійно поповнюється. Апробовані ресурсні можливості
корпусного інструмента OPUS засвідчили свою ефективність у процесі верифікації одно-, дво- і
трикомпонентних лексичних конструктів L2 на прикладі фрагментів тексту L1 і L2, що належить
до кінодискурсу.
