Короткий опис(реферат):
У статті проаналізовано теоретичні праці, у яких осмислено особливості мовної ідентичності в
епоху глобальної мобільності. Сьогочасне інтенсивне переміщення людських мас зумовило відхід
від концептуалізації мови як такої, що закорінена в конкретному локусі, до її детериторіалізації,
до зміщення уваги із самої мови на суб’єкта мовлення. Практична частина статті зосереджена
на творі Чімаманди Нгозі Едічі «Американа» (2013). Наукова рефлексія стосується аналізу
особистості іммігрантів, які є головними персонажами роману, та тих змін, які вони переживають
під час переселення в нову країну. Мета статті полягає у вивченні шляхів формування самості
чужинців у контексті їхньої мовленнєвої самоідентифікації. Мовний режим оприсутнений у творі
на кількох важливих рівнях: збереження ігбо й протистояння тотальному засиллю англійської
мови, мовна асиміляція іммігрантів, утвердження мовної ідентичності чужинця, мова як складник
структурного расизму.
Мовна асиміляція іммігрантів спричинює їхню відмову від рідної мови, особливо, коли
йдеться про мігрантів, які володіють мовою країни поселення, і відповідно розмовляють із дітьми
лише нею. Водночас у романі Ч. Н. Едічі повернення головної героїні до власної вимови, тобто
нігерійської англійської, сигналізує про її спротив до цілковитої нівеляції своєї ідентичності на
користь сподіванням і нормам домінантної групи. Загалом мова має важливе значення для формування іммігрантської ідентичності. Чутливість
місцевих жителів до вимови та загалом до рівня володіння мовою спільноти спричинює досить
часто інакшування чужинця та упереджене ставлення до нього. Звідси іммігранти намагаються
позбутися маркування через мову. Вони наслідують акценти та вимову конкретного локусу свого
поселення. Однак на прикладі головної героїні роману «Американа» маємо також і нове осмислення
мовної ідентичності, що тісно пов’язане з сучасним позиціюванням іммігрантів як таких, що не
соромляться своєї відмінності, а, навпаки, пошановують свою відмінність і наполягають на ній.
