Abstract:
У статті проаналізовано експресивні засоби мовної виразності в текстах антологій про
російсько-українську війну. Визначено, що експресивності аналізованим творам надають просторово-часові компоненти, топоніми, стилістичні фігури, фразеологізми, за допомогою яких автори передають емоційний стан та власне бачення війни. Наведено та проаналізовано ілюстративні приклади, які показують, що найбільш вживаними образними засобами є різні види топонімів: хороніми, астіоніми, дримоніми – які набувають символічного значення і виконують номінативну, стилістичну та локалізаційну функції. Вони допомагають читачеві уявити місце, де
відбуваються події. Вживання їх здебільшого метафоричне. Доведено, що експресивне звучання створюють різноманітні стилістичні фігури: антономазія, антитеза, деонімізація, гіпербола, синекдоха, звуконаслідування. Найпоширенішим художнім засобом є антитеза, яка надає текстам антологій емоційності, виразності, образності. Інтенсивність та тривалість дії підкреслює повтор, який виконує підсилювальну, видільну, емоційно-експресивну та структурну функції. Виявлено,
що автори антологій використовують різні засоби виразності, зокрема сенсорні образи, серед яких переважає зорове сприйняття. З’ясовано, що в аналізованих текстах переважають чорний, сірий,темний кольори, за допомогою яких письменники передають відчуття ліричного героя, викликані реаліями російсько-української війни – біль, смуток, безрадісність. Емоційно-оцінну модальність містять лексичні та фразеологічні неологізми, які характеризують сучасну реальність. Зроблено
висновок про те, що в текстах антологій про російсько-українську війну емоційність висловлення досягається словесно-образними та стилістичними засобами мови.
