Abstract:
У статті розглянуто розвиток теорії валентності французького дієслова від Л. Теньєра
до сьогодні, з’ясовано взаємозв’язок дистрибуції і валентності, виявлено умови реалізації
потенційної валентності в контексті сучасних французьких художніх прозових творів, описано
характерні синтаксичні конструкції для реалізації невалентних, одновалентних, двовалентних,
тривалентних та чотиривалентних дієслів. Мета статті – окреслення причин і закономірностей
зниження та збільшення валентності французького дієслова в художньому тексті. Матеріалом
дослідження стали синтаксичні конструкції дев’яти романів гонкурівських лауреатів ХХІ ст.,
які є еталонними текстами сучасної французької художньої прози. Застосований структурний
метод дослідження визначив використання дистрибутивного і компонентного аналізів, а також
аналізу за безпосередніми складниками. Виявлено, що встановлена відповідно до дистрибутивних
характеристик потенційна валентність часто не збігається з реалізованою валентністю дієслова
в конкретному тексті. На реалізацію валентності також впливає авторська думка, зокрема, це
виявляється у використанні аграматичних конструкцій і оказіональному вживанні дієслів, що
спровоковано порушенням дистрибутивних характеристик і потенційної валентності дієслів з
огляду на їхню семантику. Зниженню семантико-синтаксичної валентності в контексті художнього
твору сприяють еліпси в діалогах персонажів, що зумовлено прагненням автора відтворити усне мовлення. Збільшення семантико-стилістичної валентності, зокрема в каузативних і фактитивних
чотиривалентних конструкціях, відбувається в текстах тих авторів, чий стиль передбачає вживання
синтаксично ускладнених поліпропозиційних речень. Перспективи досліджень визначаються
цариною когнітивного синтаксису, зокрема питаннями ролей обставин та синтаксичної синонімії,
а також відтворення праобразу висловлюваної ситуації в дистрибутивних характеристиках і
реалізації валентності дієслова.