Abstract:
Російсько-українська війна привертає велику увагу експертів у галузі комунікації в усьому
світі, оскільки вона є першим великим збройним конфліктом епохи соціальних медіа. Незважаючи
на те, що Україна бореться з ворогом, який має безпрецедентно потужні можливості для ведення
інформаційної війни, їй вдалося досягти широкого міжнародного визнання своєї версії воєнного
наративу. Цей успіх значною мірою завдячує великим зусиллям Президента України Володимира
Зеленського, чиї видатні навички спілкування зробили його надзвичайно ефективним лідером-
комунікатором нашого часу. У статті досліджено внесок щоденних відеозвернень Президента,
записаних протягом перших двох років конфлікту, у формування українського наративу війни.
Розглянуто основні напрями наративу, представлені у зверненнях Президента, і проаналізовано
їхні функції щодо внутрішньої та міжнародної аудиторії, а також аудиторії країни-агресора.
Наше дослідження виявило, що наративна структура президентських відеозвернень складається
з трьох ліній наративу війни (наративів опору, страждань і стійкості) і трьох пов’язаних із ними
додаткових наративів (наративу реформ і розвитку, наративу національної ідентичності й наративу
пам’яті про Другу світову війну). Ці наративи покликані надавати достовірну інформацію про
поточну ситуацію, спростовувати фейки ворожої пропаганди, створювати сприятливу для України
інтерпретацію подій, підвищувати моральний дух і заохочувати до участі у військових зусиллях
країни, її підтримці та відбудові, вносити розбрат у ряди ворога та зменшувати підтримку агресії.
Дослідження простежує динаміку змін у наративах у контексті внутрішньополітичних процесів в
Україні.
