Abstract:
У статті представлено результати аналізу дисертаційних досліджень зі спеціальності
13.00.02 – теорія і методика навчання: германські мови, захищених у спеціалізованій ученій раді Д 26.054.01 Київського національного лінгвістичного університету в період з 1991 року до сьогодення. Предметом розгляду слугували наукові дослідження, спрямовані на вдосконалення методики навчання німецькомовного міжкультурного спілкування у закладах загальної середньої й вищої освіти. Розгляд наукових розвідок у методиці формування професійно орієнтованої німецькомовної міжкультурної комунікативної компетентності систематизовано в хронологічному порядку з огляду на майбутній фах і сферу застосування, що і становить її
специфіку, а саме: німецькомовна підготовка майбутніх філологів і студентів нелінгвістичних спеціальностей. При аналізі наукових досліджень, орієнтованих на навчання німецької мови майбутніх філологів у закладах вищої освіти, акцентовано особливості методики формування професійно орієнтованої німецькомовної міжкультурної комунікативної компетентності у майбутніх учителів і викладачів німецької мови та перекладачів. До специфічних ознак при проведенні аналізу наукових досліджень віднесено також статус німецької мови як освітньої
компоненти в змісті іншомовної професійної підготовки майбутніх фахівців, а саме: вивчення
студентами німецької мови як першої чи як другої іноземної мови. В статті висвітлено в динаміці
найважливіші наукові здобутки в методиці навчання німецької мови й культури майбутніх
учителів: підвищення ефективності формування німецькомовної фонетичної, граматичної,
лексичної компетентності, німецькомовної компетентності в читанні й у говорінні; формування
німецькомовної міжкультурної комунікативної компетентності в позаурочний час, концепція
навчально-методичного комплексу для інтенсивного навчання міжкультурного спілкування
майбутніх учителів німецької мови. Представлено також аналіз наукових здобутків у
вдосконаленні німецькомовної підготовки майбутніх перекладачів: формування граматичних навичок говоріння німецькою мовою після англійської; соціокультурної компетентності у процесі вивчення німецької мови після англійської; навчання усного послідовного науково-технічного перекладу (німецька й українська мови).
