Abstract:
У статті висвітлено принцип лінгвістичного екоцентризму як дискурсивного механізму екологізації свідомості людини і суспільства, що зумовлює інваріантність параметрів різних інституційних дискурсів, і, водночас, як нового вектора функціональної парадигми, пов’язаного з подоланням антропоцентризму. Мета дослідження полягає у визначенні й обґрунтуванні екоцентризму як мета дискурсивного принципу різноманітних інституційних дискурсів з огляду на корелятивні зв'язки їхніх когнітивних, семіотичних і прагматичних параметрів, що уособлене поняттям
екоцентрованого метадискурсу – моделі розвитку і специфікації знань і цінностей про
еко-етичні норми взаємодії людини з природою, Творцем, зіншими людьми, з суспільством і його інститутами, лінгвокультурними і транскультурними спільнотами, Всесвітом.
