Abstract:
Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження
психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту осіб юнацького
віку, виявлення рівня сформованості його основних компонентів та визначення
взаємозв’язку з емоційним благополуччям і соціальною адаптацією.
Об’єктом дослідження є психологічні особливості розвитку емоційного
інтелекту.
Предметом дослідження виступають складові емоційного інтелекту
юнаків, їх зв’язок з рівнем емоційного благополуччя та соціальною
адаптованістю.
Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження було використано
комплекс методів:
- теоретичних — аналіз і узагальнення наукових джерел, класифікація понять, систематизація підходів до розуміння структури та функцій емоційного інтелекту;
- емпіричних — тестування з використанням методики В. В. Зарицької, опитувальника В. Бойка, опитувальник О. Морозова та методики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда; - статистичних — математико-статистична обробка результатів з використанням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. У роботі з’ясовано, що емоційний інтелект юнаків найчастіше перебуває
на середньому рівні сформованості. Найвищі показники спостерігалися у сфері
емпатії, тоді як саморегуляція виявилася найменш розвиненою складовою.
Дослідження виявило позитивну кореляцію між рівнем емоційного інтелекту,
задоволеністю життям та соціальною адаптованістю. Було визначено, що
розвиток ЕІ є важливим чинником особистісного зростання, психологічної
стійкості та ефективної взаємодії у соціальному середовищі. У роботі подано практичні рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту в осіб юнацького віку, зокрема запропоновано психолого-педагогічні заходи, спрямовані на вдосконалення саморегуляції та емпатії.
