Психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту осіб юнацького віку

Abstract

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту осіб юнацького віку, виявлення рівня сформованості його основних компонентів та визначення взаємозв’язку з емоційним благополуччям і соціальною адаптацією. Об’єктом дослідження є психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту. Предметом дослідження виступають складові емоційного інтелекту юнаків, їх зв’язок з рівнем емоційного благополуччя та соціальною адаптованістю. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження було використано комплекс методів: - теоретичних — аналіз і узагальнення наукових джерел, класифікація понять, систематизація підходів до розуміння структури та функцій емоційного інтелекту; - емпіричних — тестування з використанням методики В. В. Зарицької, опитувальника В. Бойка, опитувальник О. Морозова та методики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда; - статистичних — математико-статистична обробка результатів з використанням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. У роботі з’ясовано, що емоційний інтелект юнаків найчастіше перебуває на середньому рівні сформованості. Найвищі показники спостерігалися у сфері емпатії, тоді як саморегуляція виявилася найменш розвиненою складовою. Дослідження виявило позитивну кореляцію між рівнем емоційного інтелекту, задоволеністю життям та соціальною адаптованістю. Було визначено, що розвиток ЕІ є важливим чинником особистісного зростання, психологічної стійкості та ефективної взаємодії у соціальному середовищі. У роботі подано практичні рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту в осіб юнацького віку, зокрема запропоновано психолого-педагогічні заходи, спрямовані на вдосконалення саморегуляції та емпатії.