Abstract:
У статті здійснено теоретичний огляд поняття фразеологізму з позицій міждисциплінарного
підходу (лінгвокультурології, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики та когнітивної
ономасіології) до його дефініціювання; аргументовано їхній статус як ключових одиниць мовної
картини світу, що акумулюють колективну пам’ять, культурну символіку, ментальні моделі й
усталені асоціації мовної спільноти. Розглянуто фразеологізми на тлі суміжних понять на зразок
дифразису та кенінгу; виявлено їхні семантичні й структурні параметри, схожості й відмінності,
джерела образної мотивації та функціональне навантаження. Обґрунтовано, що фразеологізми
вирізняються ширшою функціональною сферою, більшою ідіоматичністю та гнучкістю, на відміну
від жанрово та узуально обмежених кенінгів і дифразисів. Розкрито роль когнітивних механізмів
творення бахуврихі та синекдохи як конструктів для формування образності всіх трьох типів
одиниць. Доведено, що обидва механізми забезпечують непряму номінацію через узагальнення,
символіку або перенесення ознак. Залучено концепцію фразеологічного семіозису, у межах якої
формування значення фразеологізму розглядається як результат когнітивної категоризації ознаки,
релевантної ціннісній картині світу. Паралельно застосовано модель фразеосеміозису, що трактує
фразему як знак вторинної номінації, що відображає апперцепцію й колективну культурну пам’ять.
З метою пояснення формування “третього значення” фразеологізму, яке не є прямим наслідком значення компонентів, використано теорію концептуального інтегрування, де значення постає
як результат взаємодії кількох ментальних просторів, що формують нову когнітивну структуру.
Значну увагу приділено вивченню джерел лінгвокультурологічної мотивації фразеологізмів:
етнокультурних, міфологічних, флористичних, соматичних, зооморфних, колірних, прецедентних
тощо. Показано, що ці джерела не лише пояснюють походження значення фразеологізму, а й
репрезентують культурні концепти народу. Доведено, що фразеологізми є маркерами національної
ментальності, що функціонують у системі кодів кожної лінгвокультури. Окреслено перспективи
подальшого дослідження заявленої проблематики із залученням зіставного й корпусного підходів
для реконструкції мотиваційної структури фразеологізмів у різних мовах.
