Abstract:
Статтю присвячено контрастивному аналізу передвиборчих промов кандидатів і кандидаток
на посаду президента США – Дональда Трампа, Джозефа Байдена, Нікі Гейлі й Камали Гаріс,
проголошених у ході президентської кампанії 2024 р., у світлі теорії гендеру. Для проведення
запропонованої розвідки опрацьовано фундаментальні праці зарубіжних й українських
мовознавців у царині гендерної лінгвістики, уточнено поняття гендеру. Визначено критерії аналізу
зазначених виступів, які включають стереотипні ознаки чоловічого й жіночого стилів мовлення,
та проаналізовано засоби їхньої вербалізації. Встановлено, що в сучасному американському
політичному дискурсі поглиблюється тенденція до стирання жорстких вимог до чоловічої та
жіночої мовленнєвої поведінки. Промови кандидатів чоловічої статі відзначаються високим
ступенем емоційності, гіпертрофованості оцінок, яка відображена у використанні значного масиву емоційно забарвленої лексики й розмаїтого спектра стилістичних фігур, що є фемінінними
ознаками стилю мовленнєвої комунікації. Водночас у промовах кандидаток поряд із фемінінними
рисами мовлення спостерігаємо широке застосування жорстких комунікативних стратегій, які
характеризуються агресивністю і реалізуються в погрозах й образах, що є визнаним проявом
маскулінної поведінки. Однак повного нівелювання між жіночим і чоловічим мовленням не
відбувається. Мовці-чоловіки продовжують домінувати над жінками за обсягами і тривалістю
виступів, їхні тези підкріплюються конкретними фактами і цифрами, а з метою дискредитації
опонентів допускається уживання лексики зниженого стилістичного регістру із вкрай негативним
забарвленням. Оратори-жінки традиційно докладають надмірних зусиль для створення емпатії
з боку виборців, надають перевагу гнучким комунікативним стратегіям, зокрема солідаризації з
аудиторією, уникають або мінімізують уживання розмовної лексики зниженого стилістичного
регістру.
