Abstract:
Сучасна лінгвістика охоплює як теоретичні, так і практичні дослідження різних рівнів мовної
системи. Серед інтерпретаційних підходів особливу увагу приділено дискурсивному аналізу,
у межах якого виокремлюється новий погляд на мовленнєву комунікацію співрозмовників і
їхню вербальну й невербальну взаємодію. Інтерактивна діяльність потрапляє у фокус інтересів
дискурс-аналітиків, зосереджених на вивченні типів дискурсу, видів мовленнєвої діяльності, які
номінуються суспільством більш прийнятною категорією мовленнєвих подій. У пропонованій
статті розглянуто мовленнєву подію церковної служби, яку описано з позицій лінгвістичної
антропології, етнографії та етнометодології спілкування. Церковна служба тут розуміється як
категорійна одиниця, що має впізнавальні межі початку й кінця, складається з низки фіксованих
компонентів, об’єднаних єдиною темою, метою і результатами події, та номінується назвами
пропозиціональної семантики.
Описано мовленнєву подію церковної служби як соціолінгвістичний феномен, метою якого є
дослідити особливості мовленнєвої поведінки причасників, тобто оцерковлених вірян, та звичайних
парафіян в інституціональному контексті. Аналіз спирається на категорії, що застосовуються у
вивченні мовленнєвих подій: ролі учасників, налаштування (сетинг), форму і зміст повідомлень,
правила взаємодії, соціальні норми. Інституціоналізована релігійна служба – важлива типова риса
комунікативної ситуації як складника соціальної системи групи людей, які регулярно відвідують
церковну службу і знають, як себе поводити і що говорити впродовж служби. У статті конкретно
й докладно розглянуто складники церковної служби, послідовність мовленнєвих актів з боку причасників і звичайних парафіян, а також ритуалізованість і передбачуваність вербальної й
невербальної поведінки в цьому контексті.
