The church service as an institutional speech event

Abstract

Сучасна лінгвістика охоплює як теоретичні, так і практичні дослідження різних рівнів мовної системи. Серед інтерпретаційних підходів особливу увагу приділено дискурсивному аналізу, у межах якого виокремлюється новий погляд на мовленнєву комунікацію співрозмовників і їхню вербальну й невербальну взаємодію. Інтерактивна діяльність потрапляє у фокус інтересів дискурс-аналітиків, зосереджених на вивченні типів дискурсу, видів мовленнєвої діяльності, які номінуються суспільством більш прийнятною категорією мовленнєвих подій. У пропонованій статті розглянуто мовленнєву подію церковної служби, яку описано з позицій лінгвістичної антропології, етнографії та етнометодології спілкування. Церковна служба тут розуміється як категорійна одиниця, що має впізнавальні межі початку й кінця, складається з низки фіксованих компонентів, об’єднаних єдиною темою, метою і результатами події, та номінується назвами пропозиціональної семантики. Описано мовленнєву подію церковної служби як соціолінгвістичний феномен, метою якого є дослідити особливості мовленнєвої поведінки причасників, тобто оцерковлених вірян, та звичайних парафіян в інституціональному контексті. Аналіз спирається на категорії, що застосовуються у вивченні мовленнєвих подій: ролі учасників, налаштування (сетинг), форму і зміст повідомлень, правила взаємодії, соціальні норми. Інституціоналізована релігійна служба – важлива типова риса комунікативної ситуації як складника соціальної системи групи людей, які регулярно відвідують церковну службу і знають, як себе поводити і що говорити впродовж служби. У статті конкретно й докладно розглянуто складники церковної служби, послідовність мовленнєвих актів з боку причасників і звичайних парафіян, а також ритуалізованість і передбачуваність вербальної й невербальної поведінки в цьому контексті.