Abstract:
Дисертацію присвячено аналізу особливостей перекладу індивідуального мовлення (ідіолекту) художніх персонажів. Різноманітність перекладацьких труднощів, пов’язаних із специфікою відтворення особливостей мовлення художніх персонажів перебуває у полі дослідницького інтересу теоретиків і практиків перекладу. Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні кількість українських перекладів англомовної літератури безперервно зростає. Практики перекладу нерідко стикаються із проблемою відтворення особливостей мовлення художніх персонажів, які можуть бути як загальними, колективними (мовлення носіїв діалектів чи соціолектів), так й індивідуальними (мовлення іноземця, дефекти мовлення тощо). Уніфікованого підходу щодо перекладацьких стратегій і тактик відтворення цих особливостей і досі не знайдено. Тому доцільно окреслити і систематизувати наявні шляхи репрезентації у перекладі загальних і індивідуальних рис мовлення художніх персонажів з метою виявлення оптимальних підходів до цього складного питання. Не менш актуальними для нашої роботи є окреслення і глибоке розуміння ключових для перекладознавства понять стратегії і тактики перекладу, адже саме вивчаючи їх можна усвідомити оптимальність їхнього застосування для кінцевої мети художнього перекладу – створення рівноцінного твору в культурі-приймачі.
