Abstract:
У статті розкрито аксіологічну динаміку концепту РІЧ як втілення співвідношення
соціального та особистісного, матеріального та духовного, переломлених крізь призму естетики негативності як рушійної сили художнього модернізму. Дефініційне зіставлення концепту та антиконцепту у філософському та лінгвокогнітологічному ракурсах дозволяє говорити про дві їх основні іпостасі – раціонально-логічну й емоційно-естетичну, розрізнення яких має філософські витоки. Художнє перетворення концепту РІЧ в оповіданні Вірджинії Вулф “Solid Objects” (Реальні предмети) свідчить не лише про його рух від профанного до сакрального з подальшою симулякризацією, а й про письменницькі вияви евристики художнього дискурсу модернізму, пов’язані з прогнозуванням таких соціокультурних явищ, як симулякр та дауншифтінг.
