У статті розглядаються два основних підходи до перекладу драми, "текстовий" та "сценічний", і наголошується, що адекватність досягається завдяки збереженню авторського задуму у мовленнєвій формі, пристосованій до вимог театру. Перекладач виступає "співрежисером", як-що має вірне відчуття сцени.
