У статті розглядаються випадки ситуативної асиметрії у перекладі драматичних творів, які сприяють поглибленню психологічних характеристик персонажів та збагаченню міжособистісних стосунків дійових осіб, що допомагає акторам і режисерові створити сценічний варіант п’єси, котрий максимально розкриває нюанси авторського задуму
