Abstract:
У статті вперше проаналізовано мікротопоніміку Білоцерківщини з погляду відображення в
ній національно-культурного досвіду народу, його цінностей, вірувань, промислів, уподобань,
важливих історичних подій і видатних діячів регіону. Визначено номінативну специфіку
мікротопонімів на тлі іншої онімної лексики, обґрунтовано доцільність вивчення їх саме крізь
призму етнолінгвістики. Дослідження виконано на основі опитування мешканців регіону, методів
етимологійного, структурного й культурно-історичного аналізу. Автори презентували новаторську
класифікацію мікротопонімів за ступенем вияву в них культурної конотації, яку можна буде
застосувати для аналізу онімного матеріалу інших регіонів. У класифікації виділено нейтральні,
культурно марковані, культурно завуальовані та культурно чужорідні назви. Установлено, що
культурну конотацію найширше репрезентують мікроойконіми, дещо рідше – мікрохороніми,
мікроороніми та мікрогідроніми. Виконавці дослідження висновують, що, попри територіально
обмежене функціювання, мікротопоніми є важливими компонентами культурного розвитку
народу, оскільки відображають не лише зовнішні ознаки позначуваних об’єктів, а й пов’язаний
із ними гідний досвід боротьби, розбудови, розвитку промислів, культивують серед сучасників
цінності волі, праці, освіти, культури пошанування померлих. Рекомендовано мовцям надавати
перевагу культурно маркованим онімам, усвідомлено побудованим на національно-патріотичних
засадах, уникати культурно чужорідних мікротопонімів.
