Abstract:
Російсько-українська війна, що триває з 2014 року і набула нового масштабного виміру після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році, стала потужним чинником трансформації українського суспільства. Її вплив простежується не лише в політичній, економічній та соціальній сферах, а й у мовному просторі, де війна виступає каталізатором змін. Особливо це стосується публічного та медійного дискурсу, у якому мова є не просто засобом комунікації, а стратегічним інструментом формування суспільної думки, національної ідентичності й інформаційного спротиву.
Одним із нагальних викликів є необхідність точного, системного й
коректного відтворення термінології війни українською мовою. У контексті
жорсткого інформаційного протистояння медіа виконують роль не тільки
трансляторів подій, а й активних учасників процесу конструювання
реальності. Саме через терміни, які вони використовують, формуються образ
ворога, уявлення про війну, її героїв і моральні орієнтири суспільства.
Водночас поширення неадаптованих запозичень, кальок або спрощених
понять може призводити до зміщення смислів, маніпуляцій і зниження якості
інформації.
Тому дослідження термінологічних аспектів російсько-української
війни є не просто лінгвістичним завданням, а питанням державної ваги.
Уніфікація, стандартизація та осмислене використання військово-політичної
лексики сприяє ефективнішій комунікації в умовах війни, посиленню
інформаційної безпеки та утвердженню мовної суб’єктності України на
внутрішньому й міжнародному рівнях.
