Режисер як перекладач драматургії: постановка «Перекладів» Браяна Фріла в українському контексті

Abstract

Мета статті – дослідити особливості режисерського прочитання тексту драматичного твору як форми сценічного перекладу на прикладі постановки п’єси «Переклади» Браяна Фріла в українському театральному континуумі, визначити механізми трансформації смислів у процесі перенесення оригінального твору в інші історико-культурні реалії. Методологія дослідження базується на поєднанні кількох взаємодоповнювальних підходів. Насамперед ідеться про інструментарій memory studies, що дає змогу читати виставу як текст, у якому індивідуальна пам’ять входить у складний зв’язок із колективним минулим. У роботі над статтею також використано наступні наукові методи: історичної ретроспекції, описовий, аналітичний, методи зіставлення та узагальнення. Наукова новизна. Сутність даного дослідження полягає в осмисленні режисера як перекладача, який здійснює багаторівневе перетворення драматичного тексту, беручи до уваги вербальні та невербальні засоби театральної виразності. Уперше у вітчизняній науці постановка п’єси «Переклади» Б. Фріла аналізується як приклад «культурного перекладу», що, своєю чергою, дає можливість простежити процес створення нових смислів у контексті актуального історичного досвіду. Висновки. Проаналізовано сценічну інтерпретацію сучасної п’єси «Переклади» Б. Фріла. Доведено, що п’єса «Переклади» має імпліцитну перекладацьку природу, яка уможливлює її багатократне інтерпретаційне відтворення в різних культурних контекстах. З’ясовано, що така інтерпретація сприяє створенню нових смислових конфігурацій, у яких загострюються питання етнокультурної ідентичності, (ре)конструкції історичної пам’яті та колоніального досвіду. Вистава створила простір для діалогу між культурами, у якому глядач виступає активним учасником процесу «перекладу» значень.